Переговори — це не лише обмін словами. Часто те, що залишається поза межами усного спілкування, відіграє не менш важливу роль. Невербальні сигнали — міміка, жести, поза, тон голосу — дають нам додатковий контекст і можуть підказати справжні емоції та наміри співрозмовника. Водночас, неправильна інтерпретація цих сигналів здатна призвести до хибних висновків і ускладнити комунікацію.

Чому невербальні сигнали важливі?

Дослідження показують, що до 70% інформації під час спілкування ми отримуємо саме з невербальних каналів. Психологи стверджують, що саме невербальна поведінка може розкрити внутрішній стан людини краще за слова. Особливо це актуально у переговорних процесах, де важлива не тільки суть, але і довіра, а також взаєморозуміння сторін.

Ризики надмірної інтерпретації.

Однак, сприймати невербальні сигнали як беззаперечні докази не варто. Часто поведінка людини залежить від контексту: наприклад, скріплені руки можуть свідчити як про закритість, так і про холод чи звичку. Відсутність прямого зорового контакту не обов’язково означає небажання співпрацювати — це може бути рисою характеру чи втомою.